Цю колонку надихнула історія колеги, яка колись працювала в службі доставки. Компанія обіцяла клієнтам, що кур'єр приїде у вікно від 30 до 60 хвилин. Система сама визначала порядок доставок і маршрут, але кур'єри обирали зручніші для себе шляхи. Оскільки застосунок не дозволяв змінювати порядок адрес, вони вели облік вручну, а дані вносили в систему лише наприкінці дня. У результаті клієнти бачили застарілі й часто неправильні статуси замовлень.
Згодом компанія змінила систему під реальну поведінку кур'єрів і дозволила їм самостійно перемикатися між точками доставки. Завдяки цьому компанія почала отримувати актуальну інформацію про пересування кур'єрів, а клієнти — сповіщення про зміну орієнтовного часу прибуття. Цей випадок показав, у чому бачення продуктової команди розходилося з реальною поведінкою користувачів, і команда скористалася цим, щоб покращити продукт.
Розглянемо докладніше, чим обхідні рішення корисні продуктовим командам і як на них правильно реагувати.
Чому обхідний шлях може розповісти більше, ніж запит на нову функцію
Нові функції зазвичай з'являються або з бачення продуктової команди, або з прямих запитів користувачів. Але нова функція не завжди робить продукт кращим. Користувачі лише припускають, що вона покращить їхню взаємодію з продуктом. Команда витрачає ресурси на реалізацію запиту, так і не з'ясувавши, яку проблему мала вирішити ця функція і чи вирішить вона її взагалі.
Обхідні рішення — це протилежний випадок. Тут ми бачимо, як користувач сам підлаштував роботу під свої потреби. Наприклад, у співробітника є CRM, але він паралельно веде таблицю в Excel. Він витрачає додатковий час на перенесення даних, ризикує помилитися, але все одно повертається до таблиці. Отже, щось у цій альтернативі настільки важливе для нього, що він готовий миритися з незручностями.
Обхідні рішення показують розрив між тим, як продукт задумувався, і тим, як люди насправді працюють і чого від нього очікують.
Чому виникають обхідні рішення
На перший погляд усі обхідні рішення схожі: користувач виконує частину роботи вручну або звертається до сторонніх інструментів. Але причини такої поведінки різні. Розгляньмо найпоширеніші.
Продукт не враховує реальні сценарії користувачів
Це типова проблема B2B-продуктів, які проєктують під вимоги покупця, а не щоденних користувачів. Менеджер може розуміти, які процеси треба автоматизувати, але не знати всіх нюансів роботи своїх співробітників. У результаті продукт добре справляється зі стандартними сценаріями, але пропускає окремі етапи робочого процесу. Наприклад, користувач готує в системі запит чи договір, і цей документ потребує затвердження керівника — але такого етапу в системі просто немає. Доводиться експортувати файли і продовжувати погодження електронною поштою чи в месенджері.
Проблема з UX або недовіра користувачів
Іноді потрібна функція вже є в продукті й навіть працює бездоганно, але користувачі просто не знають про неї. Наприклад, якщо вона захована глибоко в меню чи зʼявляється у спливних вікнах там, де не повинна. Через це люди продовжують виконувати завдання вручну, хоча продукт здатен із ними впоратися.
Інший випадок — коли користувач знає про функцію, але свідомо уникає її через негативний досвід у минулому. Тут проблема не в дизайні як такому, а в браку довіри. І усунути її складно навіть після того, як продукт покращили.
Альтернативний спосіб роботи просто зручніший
Іноді користувачі обирають сторонній інструмент просто за звичкою. Наприклад, у корпоративній системі є вбудований чат, але співробітники продовжують користуватися Slack чи Microsoft Teams. Для продуктової команди це обхідний шлях щодо задуманої функції, але це не обов'язково проблема для бізнесу — це варто з'ясовувати окремо.
Користувачам вигідно обходити правила
Це причина, на яку продуктова команда майже не має впливу. Поясню на прикладі логістичної компанії, яка запустила брокерську платформу.
Розробники створили плагін, який автоматично приховував компанії, що вважалися ненадійними — наприклад, ті, що раніше втрачали вантаж. Брокерам це не сподобалося: вони почали вимикати плагін, щоб мати ширший вибір перевізників і укладати більше угод. Коли можливість вимкнення обмежили, брокери, попри ризики, все одно знаходили способи домовлятися із забороненими перевізниками.
У цьому випадку функція працювала саме так, як треба: вона захищала бізнес від ризикованих угод. Причина обхідного шляху крилася не в продукті, а в мотивації користувачів.
Як реагувати на обхідні рішення і чому не варто поспішати з розробкою
Хоча обхідні шляхи свідчать, що продукт працює не так, як задумано, це не означає, що треба негайно додавати нові функції чи взагалі щось терміново змінювати. Спершу слід оцінити наслідки для бізнесу.
Залежно від цих наслідків можливі різні рішення.
Додати відсутню функцію
Якщо користувачі регулярно виконують важливу частину роботи поза продуктом і це шкодить бізнесу — наприклад, втрачаються дані або стається витік інформації, — функцію варто реалізувати.
Але є застереження: обирати, що саме піде в розробку, треба дуже обережно. ШІ спростив написання коду, але водночас посилив спокусу створювати зайві функції. З такими новими можливостями команда може перетворитися на «фабрику фіч», де успіх вимірюється кількістю нових функцій, а не кількістю вирішених проблем. На потребу в поміркованості вказують і деякі дослідження. Наприклад, за даними Pendo, лише близько 6% функцій забезпечують 80% використання продукту. Це не означає, що інші 94% непотрібні, але саме вони рідко стають тими «ключовими» функціями, заради яких люди обирають продукт.
Зробити функцію доступнішою
Це ситуація, коли рішення вже існує і здатне повністю закрити потребу користувача, але воно непомітне, незрозуміле або заховане глибоко в меню. Завдання — виокремити його і навчити користувачів ним користуватися, а за потреби — продемонструвати його надійність або дати людям більше контролю. Якщо причина обхідного шляху — брак довіри до системи, спершу варто підтвердити її надійність, а потім допомогти користувачам побачити результати на власному досвіді.
Інтегрувати інструменти замість дублювання функцій
Люди й компанії рідко обмежуються одним продуктом для роботи. За результатами опитування понад 1000 ІТ-керівників у межах MuleSoft Connectivity Benchmark Report, середня за розміром організація використовує 957 застосунків, але лише 27% із них інтегровані між собою. Іноді достатньо налаштувати інтеграцію, щоб дані передавалися автоматично, і люди могли продовжувати працювати в звичних для себе системах.
Залишити все як є
Бездіяльність — рішення, яке часто недооцінюють. Не кожен обхідний шлях обов'язково треба повертати в систему. Якщо він не впливає на якість роботи і не вимагає додаткових витрат, найкраще рішення — не втручатися.
Головний урок: спостерігати
Найцінніші продуктові рішення народжуються зі спостереження за реальною поведінкою. Якщо ви помітили обхідний шлях, спершу спробуйте зрозуміти, коли і де люди переходять на інші інструменти, а потім — що саме і як часто вони там роблять.
Далі просто поговоріть із ними. Запитайте, чому вони обрали саме такий робочий процес і що заважає їм завершити завдання в самому продукті. Порівняйте свої спостереження з даними продуктової аналітики та зверненнями до служби підтримки — вона регулярно спілкується з користувачами і знає, на що вони скаржаться найчастіше. Коли одна й та сама проблема проявляється на різних рівнях, це може бути ознакою справжньої потреби. А сам обхідний шлях варто сприймати не як проблему, а як підказку.
Тож перше, що я завжди раджу: з'ясуйте, яку проблему насправді намагається вирішити користувач.



