Крипторинок перестав бути маргінальним явищем і дедалі впевненіше інтегрується у світову фінансову систему. Інституції вкладають кошти в активи, які ще нещодавно сприймалися як розвага прихильників кіберпанк-культури. Левова частка міжнародних переказів сьогодні відбувається через стейблкоїни — це підтверджує, що цифрові гроші обслуговують реальні потреби економіки, а не лише спекулятивний інтерес.
Центральні банки багатьох країн стривожені тим, що зростання популярності стейблкоїнів може стати новим витком доларизації — тільки вже в цифровому форматі. Загроза особливо чутлива, адже навіть після багатьох років боротьби з інфляцією рівень доларизації у низці економік, що демонструють непогані показники, так і не вдалося суттєво зменшити.
Що найбільше тривожить центробанки
Основне занепокоєння викликають саме технологічні характеристики стейблкоїнів. На відміну від класичних криптовалют з їхньою високою волатильністю, які погано підходять на роль грошей, стейблкоїни становлять подвійну загрозу для монетарного суверенітету держав.
По-перше, йдеться про технологічно досконалішу форму доларизації. Вона послаблює спроможність центробанків впливати на банківські ставки, валютний курс та інфляційні процеси, знижуючи реакцію рішень про заощадження в національній валюті на зміну процентних ставок.
Із цифровою доларизацією тісно пов'язане явище так званої цифрової втечі (digital run). Це схоже на поведінку людини в паніці, яка намагається вберегти свої гроші, скуповуючи іноземну валюту. Різниця лише в тому, що технології суттєво спрощують таку втечу, а отже, реакція на негативні новини буде швидшою та гострішою.
По-друге, технологічні можливості цифрової доларизації дозволяють обходити валютні обмеження. Здатність капіталу зникати у віртуальному просторі й повертатися звідти поза контролем регуляторів створює постійний тиск на платіжний баланс, валютні резерви і, зрештою, на процентні ставки.
Якщо з ризиками класичної доларизації центробанки працюють уже десятиліттями, то неконтрольовані потоки капіталу через криптоканали значно ускладнять підтримання макрофінансової стабільності. Центральні банки, зокрема й європейський регулятор, не виступають проти криптоактивів як таких — вони проти безконтрольного виходу стейблкоїнів на внутрішні ринки.
А що кажуть прихильники криптосвободи
Прихильників цифрової свободи умовно можна розділити на два табори. Криптоанархісти бачать у цифрових валютах альтернативу державі з її монопольним контролем грошей через центробанк. Криптоентузіасти натомість наполягають, що право захищати власні заощадження від інфляції не повинно мати жодних обмежень.
Другу тезу можна було б підтримати, якби не одне "але". Чому можливість захистити свої заощадження має належати лише технічно підкованим людям, а не всьому суспільству, заради якого власне й існує незалежний центробанк, відсторонений від політичних впливів на монетарні та регуляторні рішення?
Відповідь криється в тому, як розподіляються вигоди й втрати від підриву незалежності центробанку та політизації його рішень. Якщо певні групи отримують зиск від популістських кроків регулятора, але водночас мають змогу застрахувати вартість своїх заощаджень, вони опиняються у вигіднішому становищі: їхні активи переходять у доларизовану форму, а прибуток залишається при них. Втрати ж лягають на все суспільство.
Цифрова доларизація діє за схожим принципом. Вона спотворює можливості захисту заощаджень на користь тих, хто краще володіє цифровими інструментами. А оскільки такі навички в суспільстві розподілені нерівномірно, це створює системний стимул формувати особисту регуляторну "гавань" для цифрової втечі капіталу.
Яка ситуація з криптоактивами в Україні
Україна стабільно входить до першої десятки Global Crypto Adoption Index протягом 2019–2026 років. За даними нещодавнього дослідження МВФ, Україна посідає друге місце у світі за обсягом володіння стейблкоїнами — $8,6 млрд, або 4,05% ВВП, поступаючись лише Венесуелі з $5,6 млрд та 5,61% ВВП.
У тій самій групі країн перебувають Туреччина ($13,3 млрд, 0,83% ВВП), В'єтнам ($6,5 млрд, 1,31% ВВП), Пакистан ($5,8 млрд, 1,42% ВВП), Аргентина ($5,1 млрд, 0,75% ВВП) та Нігерія ($4,1 млрд, 1,42% ВВП).
Серед цих держав важко знайти хоча б одну з ліберальною економікою, надійним захистом прав власності чи стабільними цінами. Це своєрідна відповідь тим, хто переконує, що в Україні хронічно бракує грошей: саме цей дефіцит і вивів країну у світові лідери за володінням стейблкоїнами.
Висока й нестійка інфляція у поєднанні з уразливістю платіжного балансу змушує вдаватися до жорсткішого валютного регулювання, необхідного для макрофінансової стабільності. Прагнення частини економічних агентів піти у світ цифрових валют спричинене не нескінченними реформами валютної лібералізації, а фундаментальною нездатністю політичних інституцій не втручатися в роботу центробанку і не тиснути на його незалежність.
Чи здатне запровадження CBDC — цифрової валюти центрального банку — усунути потяг до "забороненого плоду" стейблкоїнів? Навряд чи. CBDC може задовольнити попит на цифрову форму грошей, але не вирішує проблему якості самих грошей.
Валютні обмеження не зникнуть під тиском ліберального порядку денного щодо криптоактивів. Структурні зміни у сфері цінової стабільності та курсової гнучкості мають спершу відбутися в самій економіці. Лібералізація регулювання криптоактивів стане можливою лише тоді, коли будуть забезпечені передумови макрофінансової стабільності і країна зможе дозволити собі гнучкіший обмінний курс та більшу свободу руху капіталу. Поки цього не сталося, йдеться фактично про цифровий офшор.


