Щоб супутниковий інтернет на станції "Академік Вернадський" не зникав, іноді доводиться підійматися на платформу і вручну прибирати мокрий сніг з купола Starlink. А якщо вийде з ладу комутатор, заміну привезуть не раніше ніж за півроку.
Олександр Мацібура вдруге працює системним адміністратором під час антарктичної зимівлі. В інтерв'ю ITC.ua він пояснив, чому конденсат небезпечніший для техніки за мороз, як розподіляється інтернет-трафік між зимівниками і що робити, коли пінгвін намагається з'ясувати, який ти на смак.
Сьогодні сервер, завтра паяльник
Уперше Мацібура подавав документи на конкурс ще у 2019 році, однак тоді не вистачило досвіду — на той момент вимагали три роки офіційного стажу, а в нього було лише два. У 2023 році спроба виявилася вдалою, і він потрапив до 29-ї експедиції. До 31-ї експедиції він їхав уже свідомо, добре розуміючи, що на нього чекає.
Мені подобається сама робота на станції, подобається бути корисним для української науки. І, звісно, Антарктика затягує. Якщо раз тут побував і тобі сподобалося, дуже хочеться повернутися.
Олександр Мацібура
За словами фахівця, в Україні завжди можна щось докупити, викликати сервісного спеціаліста або звернутися по допомогу до колеги. В Антарктиді такої можливості немає: під час зимівлі команда перебуває в повній ізоляції приблизно 7-8 місяців.
Тому тут треба бути універсальним. Сьогодні ти налаштовуєш сервер, завтра тягнеш кабель, післязавтра щось паяєш або шукаєш, чому науковий прилад перестав передавати дані.
Олександр Мацібура
У зону відповідальності адміністратора входить усе, що стосується ІТ та зв'язку: локальна мережа, Wi-Fi, сервери, робочі комп'ютери, файлові сховища, резервні копії, супутниковий інтернет, радіозв'язок, частина відеоспостереження, принтери та інша периферія.
Чимало часу забирає й наукове обладнання — головне завдання полягає в тому, щоб дані з приладів не губилися і вчасно передавалися далі. Метеорологічну та геофізичну інформацію станція передає кілька разів на добу, а частина геокосмічного й магнітометричного обладнання транслює дані в реальному часі для фахівців в Україні та інших країнах.
Чіткого офісного графіка в адміністратора немає. Є планові завдання — перевірка серверів, мережі, резервних копій, допомога науковцям, налаштування чи оновлення систем. У разі критичної поломки доводиться працювати і вночі. Крім того, на станції діє система чергувань: денний черговий працює з 8:00 до 00:00 і раз на дві години робить обхід усіх життєво важливих систем, а нічний — щогодини.
ІТ-обов'язки — далеко не все, чим займається Мацібура: до переліку входять чергування, прибирання, розвантаження судна, перенесення продуктів і обладнання та допомога колегам.
На станції спочатку всі — члени команди, а вже потім системний адміністратор, біолог чи метеоролог.
Олександр Мацібура
Starlink під снігом і перевернута тарілка
Основним каналом зв'язку станції сьогодні є Starlink, і порівняно з попередніми рішеннями це величезний крок уперед — він дозволяє повноцінно користуватися хмарними сервісами, проводити відеоконференції, телефонувати рідним і дивитися відео.
Резервним каналом слугує Inmarsat BGAN. Він суттєво повільніший — приблизно 400 кбіт/с на завантаження і стільки ж на вивантаження, — але його завдання лише одне: зберегти зв'язок із зовнішнім світом, якщо основний канал відмовить.
Мережі на станції розділені за призначенням: особистий телефон перебуває в іншому сегменті, ніж критичний сервер чи науковий прилад. Таке розмежування підвищує безпеку, спрощує діагностику та дозволяє адекватно керувати трафіком.
Швидкість супутникового з'єднання непостійна. За хорошої погоди та безхмарного неба на всю станцію доступно 150-200 Мбіт/с на завантаження та 20-30 Мбіт/с на вивантаження, хоча ці цифри приблизні й залежать від кількості користувачів, навантаження та погодних умов. Утім, для критичних наукових даних важливіша не швидкість, а стабільність передачі без збоїв.
Розподіл пріоритетів на станції існував завжди, а цього року запровадили оновлену "справедливу" систему, де в пріоритеті робота й наука. Водночас команда не забороняє користуватися інтернетом для особистих потреб — рік удалині від дому непростий, тому можливість поспілкуватися з рідними вважають важливою.
Зараз інтернет уже достатньо хороший, тому боротьби за кожен мегабайт немає. Але канал спільний, і якщо хтось почне безконтрольно качати дуже великі обсяги, це буде помітно.
Олександр Мацібура
Налаштована система рівномірно розподіляє трафік між класами — наукою, сервісами, критичними системами, нарадами, управлінням — і окремо між особистим користуванням працівників.
Автономно, без зв'язку з материком, можуть працювати локальна мережа, сервери, сховища, частина сервісів і збір даних. Проте зовнішній зв'язок залишається критично важливим: наукові дані треба передавати, а команда постійно спілкується з колегами та рідними. Коротку аварію пережити легко, а тривала відсутність інтернету створює серйозні проблеми.
На зв'язок впливає насамперед не кожна заметіль, а мокрий сніг та обмерзання. Під час першої експедиції Мацібурі доводилося підніматися на платформу і вручну чистити від снігу скловолоконний купол, під яким стоїть Starlink, щоб уникнути втрати зв'язку.
Цього року сильний вітер перевернув одну з наукових супутникових тарілок і частково зігнув кріплення — довелося відновлювати систему. Часто виникають і проблеми з кабелями: розірваними, погано прокладеними чи застарілими, що втрачають ізоляцію під дією сонячного проміння. Тому пошук несправності на сервері нерідко закінчується заміною звичайного кабелю.
Подружити старе з новим
За масштабом локальна мережа "Вернадського" нагадує мережу невеликої компанії: дротовий зв'язок, Wi-Fi, сервери та окремі сегменти для різних типів обладнання й користувачів. Пристроїв значно більше, ніж людей — узимку, коли на станції лише команда зимівників, фіксують приблизно 120-140 активних IP-адрес, а із початком сезону кількість зростає до 150-200.
Техніка на станції дуже різновікова. Серед старого обладнання — метеорологічні механічні прилади, мареограф, спектрофотометр Добсона, комп'ютер приблизно 1996-2000 років випуску і станція КХ-зв'язку приблизно 1990-го року. Проте старий прилад не завжди гірший за новий: якщо він стабільно видає потрібні дані, замінювати його немає сенсу.
Оновлювати операційні системи, прошивки та програмне забезпечення на станції треба обережніше, ніж в офісі: багато старого наукового ПЗ працює лише на застарілих системах, тож оновити його практично неможливо.
Найкритичнішими елементами інфраструктури Мацібура називає все, від чого залежать збереження і передача наукових даних, — мережу, зв'язок, сервери, сховища. Особисто для нього найважливіший вузол — супутниковий зв'язок.
Тому запасна конфігурація на диску інколи не менш важлива, ніж запасний пристрій на полиці.
Олександр Мацібура
Найгірший сценарій — одночасна поломка кількох систем. Одного разу під час сильного вітру вийшли з ладу кілька метеорологічних приладів одночасно, а ще кілька антен обірвалися чи перевернулися. У таких випадках доводиться правильно розставляти пріоритети й вирішувати, що лагодити першочергово.
Магазину немає, корабель — через пів року
Більшість змін, які можуть вплинути на роботу станції, Мацібура намагається вносити вночі, зазвичай під час нічних чергувань, коли це найменше заважає іншим. З масштабнішими оновленнями складніше: часто доводиться працювати з обладнанням, яке замовляв ще попередній системний адміністратор відповідно до власного бачення розвитку інфраструктури.
Наприклад, попередник міг замовити Raspberry Pi для певного проєкту, але пристрої не встигли доставити вчасно — і вони дісталися вже новій команді без будь-яких записів про те, як саме їх планували використовувати.
Логістику ускладнює те, що магазинів на станції немає: доводиться чекати на прибуття корабля "Ноосфера". Узимку, протягом приблизно 6 місяців, постачання в регіоні немає взагалі, тому привезти можуть не зовсім те, що замовляли, а щось узагалі неможливо знайти чи придбати вчасно. Відтак будь-які серйозні зміни треба планувати заздалегідь, з огляду на те, що вже є на станції.
На більшість мережевого обладнання на станції є дублікат, а також запасні диски, блоки живлення, кабелі та адаптери. Щороку адміністратор замовляє те, що, на його думку, знадобиться найближчим часом. Але мати копію абсолютно всього неможливо й дорого, тому доводиться тимчасово перебудовувати систему — переносити сервіс, використовувати інший пристрій або шукати сумісну заміну.
Більшість компонентів, замовлених на початку експедиції, прибуває лише з кораблем "Ноосфера" — приблизно через 6-7 місяців після замовлення. Якщо поломка стається саме в цей період, доводиться покладатися на запаси, замовлені попередником під час минулої експедиції.
Ремонт із підручних матеріалів — звична справа: наприклад, запаяти кабель або підключити джеки, яких на станції немає. У цьому допомагає попередній досвід Мацібури — він працював інженером із монтажу, мережевим адміністратором і сисадміном, де теж доводилося лагодити різну техніку.
Повномасштабна війна ускладнила логістику й закупівлі та підвищила вимоги до стійкості й безпеки систем.
Але для мене важливо, що навіть під час повномасштабної війни Україна продовжує працювати в Антарктиці, проводити дослідження і розвивати станцію. Це дуже сильний сигнал.
Олександр Мацібура
Конденсат страшніший за мороз
Усередині станції підтримується комфортна температура, тож сервери не працюють при мінус тридцяти. Проблеми створюють переважно волога, конденсат, морська сіль, вітер і обмерзання зовнішнього обладнання. Холодний пристрій небажано одразу вмикати, щойно занісши його в тепле приміщення, — на ньому може з'явитися конденсат, значно небезпечніший для електроніки, ніж сам холод.
Серед на перший погляд дрібних проблем, які стають серйозними в Антарктиді, — акумулятори й батарейки, що на холоді швидко втрачають ємність, а також пластик і кабелі, які стають жорсткішими. Тому запас витратних матеріалів важливіший, ніж може здаватися.
Основні кіберзагрози для станції подібні до тих, що актуальні для звичайної організації: фішинг, шкідливі файли, слабкі паролі, вразливе програмне забезпечення, заражені особисті пристрої.
У разі серйозного збою чи потенційного кіберінциденту першочергове завдання — зупинити поширення проблеми: ізолювати систему, зберегти логи, перевірити моніторинг і з'ясувати, що саме сталося. Далі сервіс або відновлюють із резервної копії, або переносять на запасний сервер, причому рішення доводиться ухвалювати самостійно, на місці.
Найціннішими даними на станції є наукові — ті, які неможливо отримати повторно: якщо прилад зафіксував атмосферний чи геофізичний процес сьогодні, завтра повторити це вже не вийде. Такі дані обов'язково резервуються, так само як конфігурації серверів, мережевого обладнання та службова інформація.
Хороший сисадмін — не лише про комп'ютери
До першої експедиції Мацібура думав, що найскладнішими завданнями будуть сервери, мережа чи супутниковий зв'язок. Насправді ж головна складність у тому, що будь-яку проблему доводиться вирішувати далеко від магазинів і сервісів, практично без сторонньої допомоги.
В Антарктиці ти дуже швидко розумієш, що хороший системний адміністратор — це не лише про комп'ютери.
Олександр Мацібура
Критично важливими виявилися й неайтішні навички: паяння, базова електрика, робота з інструментом і кабелями, вміння акуратно розібрати, полагодити й зібрати назад будь-який пристрій. Також допомагає досвід походів — витривалість, логіка і звичка думати наперед.
Головним джерелом знань для наступника є місячні та річні звіти — щомісяця Мацібура намагається документувати все так, щоб наступній людині не довелося розбиратися у всьому самостійно. Крім того, на станції є локальна "Вікіпедія", де адміністратори описують поломки та способи їх усунення, що особливо допомагає новачкам.
Також зберігаються схеми, описи обладнання, налаштування, резервні копії конфігурацій, списки сервісів і робочі нотатки. Частина знань передається особисто — перед експедицією новий адміністратор активно спілкується з попередником, щоб дізнатися, що працює добре, що тримається "на чесному слові", що вже замовлено і що варто переробити чи взяти з собою.
Життя серед пінгвінів
До сусідства з пінгвінами й тюленями звикаєш швидко, хоча перші дні хочеться сфотографувати кожного пінгвіна з усіх боків. Коли взимку птахи на певний час зникають, за ними навіть починаєш сумувати — навколо стає надто тихо.
Пінгвіни можуть підійти впритул, розглядати людину і навіть спробувати на смак — головне правило в такій ситуації присісти й не рухатися. Тюлені натомість значно спокійніші: здебільшого просто лежать і відпочивають, ніби людини поряд і немає.
Тварини регулярно перегороджують шлях: якщо на маршруті лежить тюлень чи пінгвін, доводиться шукати обхідний шлях. За словами Мацібури, одна з кумедних особливостей роботи в Антарктиці — цілком серйозна технічна задача, дорогою до якої треба враховувати погоду, лід, море і місцеву фауну.
Найсильніше відчуття перебування в Антарктиді з'явилося із настанням зими: кілька місяців без нових облич, холод, дуже короткий світловий день і часто повна відсутність птахів навколо — саме тоді стає зрозуміло, наскільки далеко ти перебуваєш від звичного світу.
У вільний час зимівники користуються спортзалом, грають у більярд, шахи та настільні ігри, дивляться фільми, грають у футбол, читають книжки, грають у комп'ютерні ігри та слухають музику — на станції навіть є платівки. Команда відзначає дні народження з подарунками, а на Різдво грає в "Таємного Санту", хоча конкретні традиції залежать від складу команди кожного року. З часом у колективі неминуче з'являються й власні внутрішні жарти та фрази, зрозумілі лише учасникам зимівлі.
З особистої техніки Мацібура взяв із собою ноутбук, фотокамеру, дрон, телефон, кілька зарядних пристроїв, накопичувачі та багато USB-перехідників.
"Рік в Антарктиці" — це лише звучить красиво
Мацібура не радить готуватися саме до "тесту на системного адміністратора в Антарктиду" — краще просто ставати хорошим універсальним фахівцем, обізнаним у багатьох напрямах. Не варто боятися визнавати, що чогось не знаєш, адже знати все тут неможливо: значно важливіше вміти спокійно шукати причину проблеми й не здаватися після першої невдалої спроби.
Ну і мотивація. Треба чітко розуміти, заради чого ти сюди їдеш. Якщо просто тому, що "рік в Антарктиці" красиво звучить, то буде складно.
Олександр Мацібура
Бліц
- Улюблений "костиль", який врятував ситуацію? — Паяльник.
- Найдивніша заявка від колег? — Підключити й налаштувати УЗД-апарат і холтер ЕКГ.
- Одна річ, яку обов'язково взяли б наступного разу? — Екшн-камера та додаткові зовнішні SSD-диски.
- Поїхали б ще раз? — Поки не готовий дати на це відповідь.
