Отримати повну суму, вказану в договорі купівлі-продажу, власнику житла вдається не завжди. Те, скільки доведеться віддати державі, залежить від того, як довго нерухомість перебувала у власності та скільки подібних угод продавець уже укладав протягом року. До цього додаються ще й витрати на оформлення самого договору.
Які платежі чекають на продавця
Угоди з нерухомістю завжди стосуються значних сум, і брак обізнаності в законодавстві може коштувати продавцю чималих грошей. У ДПС України наголошують, що залежно від того, скільки часу особа володіла майном і скільки угод уклала за рік, втрати здатні сягнути майже чверті вартості оселі. Загальне податкове навантаження складається з трьох складових — податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), військового збору та державного мита.
Розмір ставок залежно від ситуації
Якщо людина продає житло вперше протягом календарного року і володіє ним більш як три роки, податок не стягується взагалі — ставка становить 0%. Завдяки цьому продавець отримує повну суму від реалізації квартири чи будинку. Так само нульова ставка діє для нерухомості, отриманої у спадщину: у цьому випадку вимога щодо трирічного терміну володіння не застосовується.
Інша ситуація — коли йдеться про другий продаж нерухомості за рік або об'єкт перебуває у власності менш як три роки і не є спадщиною. Тоді доведеться заплатити 5% ПДФО та 5% військового збору, разом — 10% від суми угоди.
Найбільше навантаження чекає на тих, хто продає житло втретє і більше протягом року, а також на продавців комерційної нерухомості. У такому разі ставка ПДФО сягає 18%, до неї додається 5% військового збору — загалом 23%. До цього варто додати 1% державного мита, яке стягується під час нотаріального посвідчення договору і яке сторони часто ділять порівну за взаємною домовленістю.
Важливий нюанс: якщо у продавця збереглися документи, що підтверджують витрати на придбання квартири, податок нараховується не на всю суму, а лише на різницю між ціною купівлі та продажу — тобто на чистий прибуток.
Витрати покупця
Покупцю доводиться платити менше, однак повністю оминути обов'язкові збори не вдасться. Перед нотаріальним посвідченням угоди покупець має сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування — 1% від вартості об'єкта. До цього додаються супутні витрати: послуги нотаріуса (приблизно 0,5–1%), оцінка майна, державне мито за реєстрацію права власності, а також комісія рієлтора, яка на ринку зазвичай становить від 3% до 5%.
Звідки з'явилися такі правила
Нинішня система оподаткування операцій з нерухомістю вибудовувалася поступово — насамперед для протидії спекулятивним перепродажам і для поповнення державного бюджету. Помітне посилення фіскального навантаження відбулося наприкінці 2024 року, коли ставку військового збору підняли з 1,5% до 5%. Відтоді податкова служба відстежує такі операції через нотаріальні реєстри, а спроби занизити оціночну вартість майна чи приховати реальний дохід загрожують продавцям серйозними штрафами.
Варто також пам'ятати про п'ять характеристик, на які покупці звертають увагу при виборі житла: кінцеву ціну оселі, доступність першого внеску та щомісячних платежів, безпеку, енергоефективність і можливість швидкого заселення. Під безпекою мають на увазі наявність укриття чи підземного паркінгу. Також важливо, чи працюватиме опалення, ліфти й насоси та чи передбачене освітлення місць загального користування.



