Багато хто з українців час від часу виставляє на OLX чи в соцмережах старий одяг, меблі або техніку, яка вже не потрібна. Але податкове законодавство чітко відрізняє звичайне позбавлення від власних речей від регулярної торгівлі заради заробітку.

Продаж власних вживаних речей: без податків

Державна податкова служба пояснює: якщо людина продає речі, якими сама користувалася, це не є підставою реєструватися підприємцем чи платити податок. Відомство розділяє поняття разового продажу особистого майна та ведення бізнесу.

У ДПС наголошують, що продаж власного вживаного майна наразі не входить у сферу податкового контролю і не тягне ні фінансової, ні адміністративної відповідальності.

Ідеться про типові ситуації, коли українці продають непотрібний одяг, взуття, меблі чи побутову техніку через OLX, соціальні мережі або інші сервіси. Головне — суть операції: людина просто звільняється від зайвого майна, а не займається постійними закупівлями заради перепродажу.

Отримання грошей на банківську картку саме по собі нічого не змінює: продаж особистих речей від цього не стає підприємницькою діяльністю.

Варто зауважити, що Податковий кодекс України взагалі не дає окремого визначення поняття «вживані товари». Продаж товарів у законодавстві трактується як передача права власності на них за плату чи іншу компенсацію.

Тому вирішальне значення має не платформа для оголошень і не спосіб розрахунку, а те, наскільки регулярно людина продає речі та з якою метою.

Коли продаж перетворюється на бізнес

Інша річ — якщо людина систематично, протягом тривалого часу, продає товари саме з метою заробітку. У ДПС наголошують, що постійна торгівля через маркетплейси чи соцмережі може вже мати ознаки підприємницької діяльності.

Наприклад, коли людина цілеспрямовано купує одяг, електроніку чи інші товари, щоб згодом перепродати дорожче, — це вже принципово інша ситуація, ніж продаж власних непотрібних речей. У такому разі фізична особа зобов'язана зареєструватися як суб'єкт господарювання та платити податки за обраною системою оподаткування.

Окремо податківці звертають увагу на продаж вживаних товарів, які не належать до особистих речей продавця. Якщо фізична особа отримує від такого продажу дохід від іншої фізичної особи, цей дохід треба декларувати, і з нього стягується 18% податку на доходи фізичних осіб та додатково 5% військового збору.

Тобто якщо йдеться не про продаж власного старого одягу, а про регулярний перепродаж товарів, ситуація вже набуває податкових наслідків. Питання виникає не через сам факт продажу вживаної речі, а саме через систематичну діяльність заради прибутку.

Дохід, що підлягає декларуванню, фізична особа має вказати в річній декларації про майновий стан і доходи, подавши її до 1 травня року, наступного за звітним, а визначену суму податку сплатити до 1 серпня.

Отже, одноразовий чи несистематичний продаж власних вживаних речей податку не породжує. А от регулярний перепродаж товарів заради заробітку вже може кваліфікуватися як підприємницька діяльність, яка потребує державної реєстрації та сплати відповідних податків.