Останні роки показали, що для власника бізнесу найбільшою цінністю є не лише прибутковість компанії, а й здатність зберегти активи незалежно від економічної ситуації, судових спорів чи претензій кредиторів.

Анатолій Сівоздрав, адвокат, керівник практики супроводу бізнесу GRACERS

Багато підприємців досі вважають, що убезпечити майно можна, приховавши його або вивівши в офшорну юрисдикцію. Насправді грамотне структурування активів сьогодні — це насамперед законний розподіл ризиків, який дає бізнесу стабільність, а власнику — впевненість у безпеці свого майна.

Які інструменти дійсно працюють у 2026 році

Універсальної формули захисту активів не існує: те, що чудово підходить міжнародній групі компаній, часто виявляється зайвим або навіть шкідливим для малого чи середнього українського бізнесу.

Серед найпоширеніших інструментів — холдингові компанії, трасти, приватні фонди, сімейні офіси, розподіл майна між різними юридичними особами та страхові механізми. Наскільки ефективним буде кожен із них, залежить не від країни реєстрації, а від того, чи має структура реальну економічну мету і чи відповідає вона нормам законодавства.

Трасти: чи є вони абсолютним захистом

Траст — конструкція англосаксонського права, за якою власник передає майно довірчому керуючому, який управляє ним в інтересах визначених бенефіціарів. Найчастіше такі структури реєструють у Великій Британії, Джерсі, Гернсі, Новій Зеландії або окремих штатах США.

Утім, траст не гарантує стовідсоткового захисту майна. Якщо активи передаються вже після появи боргів або з очевидним намаганням уникнути виконання зобов'язань, такі дії можуть бути оскаржені. Крім того, українським податковим резидентам необхідно враховувати правила контрольованих іноземних компаній (КІК), автоматичний міжнародний обмін податковою інформацією та обов'язок розкривати кінцевих бенефіціарних власників.

Тож траст доцільно сприймати як інструмент довгострокового корпоративного планування, а не спосіб сховати майно.

Холдингова структура як основний інструмент захисту бізнесу

На переконання Анатолія Сівоздрава, саме грамотно вибудований холдинг є найефективнішим способом убезпечити активи для більшості українських підприємців.

Ключовий принцип такого підходу — розмежування функцій між компаніями. Операційна компанія відповідає за виробництво чи надання послуг, окрема структура володіє нерухомістю, ще інша — інтелектуальною власністю або обладнанням.

Завдяки цьому наслідки потенційного судового спору чи претензій кредиторів можна суттєво обмежити. Якщо проблема виникає саме в операційній компанії, це не означає автоматичної втрати решти активів групи.

Чи потрібен сімейний офіс середньому бізнесу

Поширена думка, що сімейний офіс — інструмент виключно для власників багатомільйонних капіталів, не зовсім відповідає реальності. Його головне завдання — не заснування ще однієї компанії, а централізоване управління сімейними активами.

Таке управління охоплює корпоративні права, нерухомість, інвестиції, податкове й спадкове планування, а також координацію роботи юристів, аудиторів та фінансових консультантів. Для чималої частини малого й середнього бізнесу це вже не розкіш, а звична складова системного управління капіталом.

Іноземні структури потрібні далеко не кожному власнику бізнесу. Часто достатньо коректно оформити корпоративні договори між учасниками товариства, розподілити майно між окремими компаніями та застосувати страхування майнових ризиків і відповідальності керівників.

Такі рішення простіші в адмініструванні та не тягнуть за собою додаткових податкових зобов'язань, властивих іноземним компаніям.

Як структурування активів пов'язане із законодавством про КІК

Після появи в Україні правил щодо контрольованих іноземних компаній, закріплених у статті 39² Податкового кодексу України, використання іноземних структур перестало бути лише корпоративним питанням і перетворилося на питання податкового планування.

Створення холдингу, трасту чи іншої іноземної структури саме по собі не звільняє українського податкового резидента від обов'язків, передбачених законом. За наявності контролю над іноземною компанією особа може бути змушена повідомити про це податкову, подати звіт про КІК, а в окремих випадках, визначених Податковим кодексом, включити скоригований прибуток КІК до власного об'єкта оподаткування.

Тому при побудові структури активів слід оцінювати не лише корпоративні вигоди обраної юрисдикції, а й податкові наслідки для кінцевого власника. Як показує практика, помилково побудована міжнародна структура може обернутися значними податковими донарахуваннями, штрафами та тривалими спорами з контролюючими органами.

Що станеться з іноземними структурами після вступу України до ЄС

Існує думка, що з вступом України до Європейського Союзу використання іноземних компаній, холдингів чи трастів стане неможливим. Насправді це не так.

Європейський Союз не забороняє іноземні корпоративні структури як такі. Проте законодавство ЄС ґрунтується на принципах прозорості та економічної обґрунтованості (economic substance). Це означає, що іноземна компанія має вести реальну господарську діяльність, мати фізичну економічну присутність у своїй юрисдикції, а дані про її кінцевих бенефіціарних власників повинні бути доступні компетентним органам.

З огляду на курс на європейську інтеграцію можна очікувати подальшого наближення українського законодавства до права ЄС — зокрема в частині автоматичного обміну податковою інформацією, розкриття структури власності та контролю за транскордонними корпоративними схемами. Тому надалі перевагу матимуть не формальні офшорні конструкції, а прозорі міжнародні структури, створені для реальної діяльності та довгострокового управління активами.

Найчастіше власники бізнесу згадують про захист активів вже тоді, коли виник спір або відкрито судове чи кримінальне провадження. Але саме в такий момент більшість інструментів уже не спрацьовує так, як хотілося би.

Не менш ризиковими є використання номінальних власників, змішування особистого й корпоративного майна, відсутність попереднього податкового аналізу та ігнорування вимог законодавства про КІК.

Дієвий захист активів — це не окремий документ і не реєстрація компанії за кордоном, а комплексна система корпоративного та податкового планування, вибудована завчасно. Саме такий підхід дозволяє власнику бізнесу не лише знизити ризики, а й забезпечити стабільність своєї справи.