Податківці з Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків нагадали компаніям про механізм заліку податку на прибуток, сплаченого за межами України. Згідно з абзацом другим п. п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, суми такого податку враховуються під час сплати податкових зобов'язань всередині країни, однак зараховувати можна лише ту частину, яку розраховано за правилами розділу ІІІ ПКУ.

Обмеження просте: сума заліку іноземного податку за звітний період не повинна перевищувати розмір податкового зобов'язання, яке платник має сплатити в Україні за той самий період.

Зарахувати сплачений за кордоном податок можна лише за двох умов — платник має надати письмове підтвердження від податкового органу іншої держави про факт сплати, а між Україною та цією країною має діяти чинна угода про уникнення подвійного оподаткування.

Щоб отримати таке право, компанія повинна звернутися до державного органу країни, де вона отримала дохід і де уповноважені стягувати відповідний податок, і отримати довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу чи об'єкт оподаткування. Цей документ потрібно легалізувати або в самій країні, або в закордонній дипломатичній установі України — якщо міжнародні договори не передбачають іншого порядку (п. 13.5 ст. 13 ПКУ).

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств (форма затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 №897 з подальшими змінами) суму сплаченого за кордоном податку, яка підлягає заліку в межах українського податкового зобов'язання за звітний період, слід вносити у рядок 16.1 додатка ЗП до декларації.

Отже, сума податку з іноземного прибутку, сплачена платником за кордоном протягом звітного року, не може перевищувати розмір його податкового зобов'язання з податку на прибуток, яке належить сплатити в Україні за той самий звітний рік.

Якщо сума, сплачена за кордоном, виявиться більшою за українське зобов'язання, різниця не переноситься на наступні звітні періоди для зменшення майбутніх платежів.

Залік застосовується лише тоді, коли платник, визначаючи об'єкт оподаткування, дотримався вимог ст. 13 ПКУ щодо врахування доходів і витрат.

Якщо ж довідка, подана до контролюючого органу, підтверджує сплату податку за кордоном у попередньому звітному періоді, платник не має права зменшувати на цю суму податок на прибуток у поточному звітному періоді.

Порядок виправлення помилок у податковій звітності регулює ст. 50 ПКУ.

Так, згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ, якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності за ст. 102 ПКУ) платник самостійно виявляє помилку у вже поданій декларації — зокрема за результатами електронної перевірки — він повинен подати уточнюючий розрахунок за формою, чинною на момент його подання.